Світло і Віра у Камені: Мозаїчна композиція “Христос-Вседержитель” у Храмі Св. Петра і Павла села Озерне

У сучасному українському сакральному мистецтві відбувається значне переосмислення та пошук нових форм, що дозволяють поєднати глибокі духовні традиції з актуальними художніми рішеннями. Яскравим прикладом цього є нещодавно завершена мозаїчна композиція Христос-Вседержитель (Христос-Пантократор)

Монументальна робота творчої родини, українських художників-монументалістів Миколи, Тетяни і Дениса Кутняхових. Цей твір прикрашає відновлений Храм Св. Петра і Павла в історичному селі Озерне Козелецького району Чернігівської області, втілюючи спадковість майстерності та сучасне бачення.

Центральним елементом надвратної мозаїки є образи Святих апостолів Петра і Павла, храму покровителів. Їхні постаті, виконані відповідно до канонічної іконографії, але з характерною для Кутняхових експресивною графічністю, стають у монументальній величі. Ключовою символічною деталлю є те, що апостоли тримають у своїх руках Храм, що є прямим посиланням на їхню як стовпів Церкви та роль будівельників її духовного фундаменту. Цей образ підкреслює нерозривний зв’язок між святими, Церквою та вірянами.

Колористичне рішення мозаїки, хоч і спирається на традиційну палітру візантійського мистецтва (глибокі сині, золоті, багряні відтінки), демонструє сучасну інтерпретацію. Насиченість кольорів та їх взаємодія створюють потужний візуальний акцент на фасаді храму. Майстри вміло вибрати гру фактуру та відтінків смальти для передачі об’ємів та емоційної глибини ликів і одіяння святих. Це відрізняє роботу від плоских зображень, надаючи їй живі вібрації.

Мозаїка як Портал

Надвратна мозаїка у Храми Св. Петра і Павла функціонує як власний візуальний портал, який зустрічає кожного, хто наближається до святині. Вона не тільки інформує про храм покровителів, але й готується до входу в сакральний простір, створюючи настрій благоговіння та поваги. Її рельєфність та гра світла особливо ефектно при різному освітленні – від яскравого денного сонця до сутінків, що робить мозаїку живою та динамічною.

Фото і текст © Мозаїчні Традиції Києва

Засновники майстерні, українські митці, Микола і Денис Кутняхови (батько і син), отримавши на початку 2007 року від громади Київського кафедрального Собору Святого Володимира, прохання на реновацію відновлення вітражів у храмі ще радянського періоду в свинцевих профілях і матеріалів, які були доступні в ті часи. постраждала.
Ці вітражі були в поганому візуальному і технічному стані. Свинцева пайка порозтягувалася, була потріскана, вітражне скло просипалось з профілів.

Свинець, як м’який кольоровий метал має термін служби 100-120 років за нормальних атмосферних умов. Екстремальні температурні цикли та атмосферне забруднення можуть скоротити термін служби свинцю, що і сталось з дверними вітражами собору.

Кожна вітражна деталь була обережно демонтована і очищена відповідними хімікатами від закопченя та багаторічного, масного бруду. Після очищення вітражного полотна  та розбору свинцевого профілю, було визначено, які деталі потребували реставрації та заміни. Українські художники монументалісти – Микола та Денис Кутняхови  для реставрації вітражів, використали більш сучасну методику по відновленню та встановленню,  дверних вітражів в інтер’єрі собору.

Технологія паяння свинцевого профілю, полягає в точковому з’єднані свинцевого профілю, що значною мірою послаблювало конструктивну міць старого вітража.

Тому було вирішено відновити ці вітражі за американською технологію “Тіффані” (Tiffany). Технологією відносно молодою але значною мірою більш естетичною та практичною. 

Вітражі “Тіффані” (Tiffany) – це мистецтво створення вітражних вікон, світильників та декоративних виробів з використанням мідної фолії та суцільної пайки олов’яним припоєм. Ця технологія виникла у другій половині XIX століття, коли Американський художник Луїс Комфорт Тіффані (Louis Comfort Tiffany) відкрив власну студію в Нью-Йорку. 

Скляні деталі підгоняются до необхідної форми на алмазному шліфувальному верстаті. Обточені фігурні пластинки скла обгортаються по контуру мідною фольгою, що клеїться або тонкою мідною стрічкою з шаром акрилового клею на внутрішній поверхні (ця поверхня заклеєна паперовою смугою, яку треба видалити перед використанням стрічки). При наклейці фолія ретельно розгладжується. Заповнені фолією “шви” між окремими частинами малюнка обробляються флюсом, після того, як вітраж зібраний повністю, його елементи скріплюються олов’яною пайкою за допомогою потужного паяльника. Готовий вітраж обрамляється по периметру П-подібним латунним профілем. Для надання рамі жорсткості кінці профільних рейок спаюються між собою. 

 

Досвідчені майстри творчої майстерні “ВІТРАЖ КЛАСІК”   виконали це завдання в стислі терміни. Вітражі стали значно міцнішими, при тому, що вітражні шви стали значно тонше за попередній свинцевий профіль. Пошкоджені або загублені деталі були відновлені з подібного за якістю і кольором скла. 

Як вдячність за волонтерську допомогу при відновлені вітражів, прізвища всіх майстрів вітражістів, які брали участь в цьому проекті, гравійовані в нижніх правих кутах дверних втіражів собору.