Цей проєкт 2025 року у Свято-Маріє-Магдалинівському монастирі, демонструє, як монументальне мистецтво може інтегруватися в аскетичний монастирський побут.
Локація: с. Зарічово (поблизу м. Ужгород), трапезна жіночого монастиря.
Архітектор: Юрій Самсонов.
Автор: художник – монументаліст Денис Кутняхов.

Вітраж як духовно-просторовий акцент сучасного сакрального мистецтва України

У сучасному сакральному мистецтві України дедалі виразніше простежується тенденція до осмисленого синтезу традиції та актуальної художньої мови. Саме в цьому контексті особливого значення набуває вітражне вікно, створене у 2025 році для новозведеної трапезної Свято-Маріє-Магдалинівського жіночого монастиря в селі Зарічово поблизу Ужгорода.

Вітраж у трапезній Свято-Маріє-Магдалинівського жіночого монастиря в Зарічові можна розглядати як свідчення того, що вітраж як вид монументально-декоративного мистецтва залишається потужним інструментом формування духовного простору, здатним говорити сучасною мовою про вічні істини.

Ця робота є не лише декоративним елементом архітектурного простору, а повноцінним духовно-художнім висловлюванням, що актуалізує роль вітража в сучасному сакральному середовищі. Проєкт трапезної, розроблений українським архітектором Юрієм Самсоновим, вирізняється зваженим ставленням до масштабу, світла та функціонального призначення простору. Архітектурна концепція передбачає відкритість до природного освітлення як до символу Божественної присутності та внутрішнього світла монашого життя. У цьому задуманому архітектором вітражі середовище набуває ключової ролі — він стає медіатором між матеріальною формою будівлі та її духовним наповненням.

Вітраж виконано майстернею Vitrage Classic.kyiv.ua під керівництвом та за авторським ескізом Дениса Кутняхова – члена КОНСХ України, секції монументально-декоративного мистецтва. Авторський підхід митця ґрунтується на глибокому знанні історії вітражного мистецтва та водночас на прагненні до його актуалізації в умовах сучасної української сакральної культури. У цій роботі митець послідовно розвиває власну художню мову, де колір, ритм і світло підпорядковані не тільки декоративній ефектності, а богословській та символічній логіці.

Композиція вітражного вікна вирішена з тонким відчуттям просторового балансу. Колористична гама насичена внутрішнім світінням, що розкривається залежно від часу доби та інтенсивності природного світла. Вітраж має чітку ієрархічну структуру, підпорядкований богословській символіці.

Верхній ярус (арка): Зображення Святої Трійці (старозавітний сюжет «Гостинність Авраама»). Це символічне «небо» вітража, що благословляє простір трапезної.
Центральна постать: Свята Марія Магдалина — покровителька монастиря. Вона тримає в руках традиційні атрибути: посудину з миром та червоне яйце (символ Воскресіння). Це робить вітраж персоналізованим «духовним серцем» саме цієї громади.
Бокові частини: Зображення храмової архітектури (зліва) та гірської природи Закарпаття (справа), що символізує гармонію між рукотворним сакральним простором та Божим творінням.

Світло як «медіатор» між світами.
Золотаво-жовте скло у фоні створює ефект постійного сонячного сяйва, навіть якщо на вулиці похмуро. Контраст між теплими (червоний, золотий) та холодними (синій, смарагдовий) кольорами створює ритм не даючи оку втомлюватися. Чіткі, майже модернові лінії контурів (олов’яної пайки) надають зображенню сучасної динаміки. Виноградна лоза, що обрамляє постаті, є ідеальним вибором для трапезної. Це одночасно і символ Євхаристії, і символ Христа («Я є лоза…»), і декоративний елемент, що поєднує всі частини вікна в єдине ціле.
Масштаб вітража робить його домінантою. Ченці та паломники під час трапези знаходяться у прямому візуальному контакті з образами вітражного пано. Стриманість обличь і жестів на вітражі сприяє атмосфері «тиші та зосередженості».
Скло тут перестає бути пасивним матеріалом – воно живе, дихає, трансформує простір трапезної, наповнюючи його атмосферою зосередженості, молитви та тиші. У контексті трапезної, де поєднуються тілесне й духовне, щоденне і сакральне, вітраж виступає знаком присутності вищого сенсу у повсякденному монашому житті. Важливо підкреслити, що ця робота є показовою для сучасного українського сакрального мистецтва загалом. Вона демонструє відхід від поверхневого цитування історичних стилів і водночас зберігає повагу до канонічної традиції.

Такий підхід формує нову якість сакрального простору – живу, актуальну, вкорінену в українському культурному та духовному досвіді сьогодення.

Вітраж у трапезній Свято-Маріє-Магдалинівського жіночого монастиря в Зарічові можна розглядати як свідчення того, що вітраж як вид монументально-декоративного мистецтва залишається потужним інструментом формування духовного простору, здатним говорити сучасною мовою про вічні істини.

текст: Тетяна Мельник

реставрація вітража в Києві

Для цього:

Крок №1 | Проводиться фото фіксація, проблемних ділянок вітража, пересилається на наш

E-mail: vitrageclassic@gmail.com з письмовим описом, вітражного дефекту, або причин його виникнення.

Так само можливо зробити телефонний дзвінок на наш контактний номер +38 050 22 12 008

Крок №2 | Наш експерт, дає професійну оцінку відновлювальних і реставраційних вітражних робіт в Києві.

Крок №3 | Демонтаж проблемної ділянки, спеціалізованими співробітниками вітражної майстерні для подальшої реставрації вітража.

Крок №4 | Відновлення вітража в Київській майстерні «Вітраж Класік» і установка відреставрованого вітража на об’єкті Замовника.

Засновники майстерні, українські митці, Микола і Денис Кутняхови (батько і син), отримавши на початку 2007 року від громади Київського кафедрального Собору Святого Володимира, прохання на реновацію відновлення вітражів у храмі ще радянського періоду в свинцевих профілях і матеріалів, які були доступні в ті часи. постраждала.
Ці вітражі були в поганому візуальному і технічному стані. Свинцева пайка порозтягувалася, була потріскана, вітражне скло просипалось з профілів.

Свинець, як м’який кольоровий метал має термін служби 100-120 років за нормальних атмосферних умов. Екстремальні температурні цикли та атмосферне забруднення можуть скоротити термін служби свинцю, що і сталось з дверними вітражами собору.

Кожна вітражна деталь була обережно демонтована і очищена відповідними хімікатами від закопченя та багаторічного, масного бруду. Після очищення вітражного полотна  та розбору свинцевого профілю, було визначено, які деталі потребували реставрації та заміни. Українські художники монументалісти – Микола та Денис Кутняхови  для реставрації вітражів, використали більш сучасну методику по відновленню та встановленню,  дверних вітражів в інтер’єрі собору.

Технологія паяння свинцевого профілю, полягає в точковому з’єднані свинцевого профілю, що значною мірою послаблювало конструктивну міць старого вітража.

Тому було вирішено відновити ці вітражі за американською технологію “Тіффані” (Tiffany). Технологією відносно молодою але значною мірою більш естетичною та практичною. 

Вітражі “Тіффані” (Tiffany) – це мистецтво створення вітражних вікон, світильників та декоративних виробів з використанням мідної фолії та суцільної пайки олов’яним припоєм. Ця технологія виникла у другій половині XIX століття, коли Американський художник Луїс Комфорт Тіффані (Louis Comfort Tiffany) відкрив власну студію в Нью-Йорку. 

Скляні деталі підгоняются до необхідної форми на алмазному шліфувальному верстаті. Обточені фігурні пластинки скла обгортаються по контуру мідною фольгою, що клеїться або тонкою мідною стрічкою з шаром акрилового клею на внутрішній поверхні (ця поверхня заклеєна паперовою смугою, яку треба видалити перед використанням стрічки). При наклейці фолія ретельно розгладжується. Заповнені фолією “шви” між окремими частинами малюнка обробляються флюсом, після того, як вітраж зібраний повністю, його елементи скріплюються олов’яною пайкою за допомогою потужного паяльника. Готовий вітраж обрамляється по периметру П-подібним латунним профілем. Для надання рамі жорсткості кінці профільних рейок спаюються між собою. 

 

Досвідчені майстри творчої майстерні “ВІТРАЖ КЛАСІК”   виконали це завдання в стислі терміни. Вітражі стали значно міцнішими, при тому, що вітражні шви стали значно тонше за попередній свинцевий профіль. Пошкоджені або загублені деталі були відновлені з подібного за якістю і кольором скла. 

Як вдячність за волонтерську допомогу при відновлені вітражів, прізвища всіх майстрів вітражістів, які брали участь в цьому проекті, гравійовані в нижніх правих кутах дверних втіражів собору.