Центральний вітраж — не просто декоративний елемент, а невід’ємна частина архітектоніки сакрального простору, що формує його візуальний і духовний код Храму. Композиція вітража демонструє синергію традиційних мотивів українського сакрального мистецтва та сучасного авторського стилю художника, утворюючи діалектичний зв’язок між історичною спадщиною та її сучасною інтерпретацією.

У своїй роботі Денис Кутняхов використовує техніку класичного, паяного вітража з гравіруванням та специфічними прийомами автора, які нагадують 3D ефект, тисячі окремих скляних елементів, виготовлених вручну майстрами студії “Вітраж_Класік”, об’єднуються у цілісний художній образ за допомогою олов’яного паяння. Фігуративна композиція з Богородицею Орантою у центральній частині, яка розкриває руки у традиційному жесті заступництва та молитви. Її постать, виконана у характерній для іконопису манері, але з виразною графічністю ліній та площинною передачею об’єму, домінує над простором.

У нижній частині вітража розміщені дві фігури ангелів, звернені до символічного зображення гербового щита села Гнатівка. На щиті зображено храм — стилізовану копію реальної архітектурної споруди Церкви Введення в Храм Пресвятої Богородиці, в якій і встановлено цей вітраж.

Цей композиційний елемент підкреслює посвяту храму та акцентує на його значенні як духовного центру й осередку захисту громади, що перебуває під покровом Пресвятої Богородиці.

Орнаментальні елементи, що простежуються у фонових зонах та в деталях одягу фігур, відсилають до українських традиційних мотивів, водночас зберігаючи сучасну, лаконічну інтерпретацію.

Це створює унікальний авторський почерк, у якому історична пам’ять органічно поєднується з індивідуальним художнім баченням митця.

Вітраж створює сакральний контекст через взаємодію світла і кольору. Він перетворює денне світло на кольоровий потік, що наповнює інтер’єр храму, посилюючи відчуття духовної присутності та піднесеності.

Геометричні форми та візерунки, інтегровані в композицію, інтерпретовані як універсальні коди, що символізують єдність космосу та божественного порядку, а також відсилають до традицій християнської іконографії та українського народного мистецтва.

Цей вітраж є прикладом активного розвитку сучасного сакрального мистецтва в Україні, демонструючи спроможність митців створювати глибоко символічні та естетично довершені твори, що відповідають потребам сучасної релігійної архітектури.

Ця робота Дениса Кутняхова та майстрів його творчої студії, це історія про здатність до творчої інтерпретації традиційних формі сучасний внесок у формування нового стилю і традиції.

автор текста © Тетяна Мельник

Світло і Віра у Камені: Мозаїчна композиція “Христос-Вседержитель” у Храмі Св. Петра і Павла села Озерне

У сучасному українському сакральному мистецтві відбувається значне переосмислення та пошук нових форм, що дозволяють поєднати глибокі духовні традиції з актуальними художніми рішеннями. Яскравим прикладом цього є нещодавно завершена мозаїчна композиція Христос-Вседержитель (Христос-Пантократор)

Монументальна робота творчої родини, українських художників-монументалістів Миколи, Тетяни і Дениса Кутняхових. Цей твір прикрашає відновлений Храм Св. Петра і Павла в історичному селі Озерне Козелецького району Чернігівської області, втілюючи спадковість майстерності та сучасне бачення.

Центральним елементом надвратної мозаїки є образи Святих апостолів Петра і Павла, храму покровителів. Їхні постаті, виконані відповідно до канонічної іконографії, але з характерною для Кутняхових експресивною графічністю, стають у монументальній величі. Ключовою символічною деталлю є те, що апостоли тримають у своїх руках Храм, що є прямим посиланням на їхню як стовпів Церкви та роль будівельників її духовного фундаменту. Цей образ підкреслює нерозривний зв’язок між святими, Церквою та вірянами.

Колористичне рішення мозаїки, хоч і спирається на традиційну палітру візантійського мистецтва (глибокі сині, золоті, багряні відтінки), демонструє сучасну інтерпретацію. Насиченість кольорів та їх взаємодія створюють потужний візуальний акцент на фасаді храму. Майстри вміло вибрати гру фактуру та відтінків смальти для передачі об’ємів та емоційної глибини ликів і одіяння святих. Це відрізняє роботу від плоских зображень, надаючи їй живі вібрації.

Мозаїка як Портал

Надвратна мозаїка у Храми Св. Петра і Павла функціонує як власний візуальний портал, який зустрічає кожного, хто наближається до святині. Вона не тільки інформує про храм покровителів, але й готується до входу в сакральний простір, створюючи настрій благоговіння та поваги. Її рельєфність та гра світла особливо ефектно при різному освітленні – від яскравого денного сонця до сутінків, що робить мозаїку живою та динамічною.